Acer spitzi
| Acer spitzi | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Сапіндоцвіті (Sapindales) |
| Родина: | Сапіндові (Sapindaceae) |
| Рід: | Клен (Acer) |
| Секція: | †Acer sect. Spitza |
| Вид: | †A. spitzi
|
| Біноміальна назва | |
| †Acer spitzi Wolfe & Tanai, 1987
| |
Acer spitzi — вимерлий вид клена, описаний з однієї викопної самари. Вид відомий виключно з відкладень раннього еоцену, відкритих на північному сході штату Вашингтон, США. Це єдиний вид, що належить до вимерлої секції Spitza.
Acer spitzi відомий з єдиного зразка, який було знайдено в одному місці на еоценовому нагір'ї Оканаган, відслоненні іпрської[1] гори Клондайк у Репабліку[2]. Формація зберігає високогірну озерну систему, оточену змішаним хвойно-широколистяним лісом із вулканізмом неподалік[3]. Пилкова флора містить помітні елементи берези та золотої модрини, а також чіткі сліди ялиці, ялини, кипариса та пальми[1]. Вулф і Танаї (1987) інтерпретували лісовий клімат як мікротермальний[2][4], що мав чіткі сезонні коливання температури, які взимку опускалися нижче нуля. Проте подальші дослідження показали, що озерна система була оточена екосистемою теплого помірного клімату, яка, ймовірно, мала клімат від верхнього мікротермального до нижнього мезотермального, в якому зимові температури рідко опускалися достатньо низько для снігу, і які були рівномірними за сезоном[1][5]. Палеоліси високогір'я Оканаган, що оточують озера, були описані як попередники сучасних широколистяних і змішаних лісів помірного поясу Східної Північної Америки та Східної Азії. Судячи з викопних біот, озера були вищими та прохолоднішими, ніж одновікові прибережні ліси, що збереглися в групі Пуджет і формації Чаканат у Західному Вашингтоні, які описуються як екосистеми низинних тропічних лісів.
Плоди A. spitzi — це самари, які народжуються парами, з'єднаними біля основи плоду широкою площиною прикріплення, що утворює кут прикріплення 40°. Шрам прикріплення на голотипі становить приблизно 4–6 мм і має глибину принаймні 2 мм. Горішок 7–8 × 5 мм має широкоовальний контур із трохи ширшим кінцем крила та помітно роздутий. Група до восьми ледь помітних жилок розташована паралельно одна одній над верхівковою половиною горішка, оточена парою піднятих фланців, які проходять через верхівкову 1/3 горішка. Жилки горішка не зливаються разом уздовж верхнього краю крила. Загальна довжина самари становить приблизно 18-22 міліметри з шириною крил 10 міліметрів в найширшій частині. Контур крила прямий на верхньому краї на 2/3 довжини крила змінюється широко закругленою верхівкою на останній 1/3 довжини. Нижній край крила широко опуклий і досягає найбільшої ширини в апікальній 1/3 крила. Основа крила потовщена з жилкуванням, утвореним шістьма жилками, які зливаються вздовж верхнього краю крила, а потім розщеплюються та загинаються вниз у крило під кутами від 10° до 30°. Кожна з крилових жил має неправильний шлях, іноді діхотомізуючи, а часто анастомозуючи, з утворенням сітчастого жилкування[2].
- ↑ а б в Moss, P. T.; Greenwood, D. R.; Archibald, S. B. (2005). Regional and local vegetation community dynamics of the Eocene Okanagan Highlands (British Columbia – Washington State) from palynology. Canadian Journal of Earth Sciences. 42 (2): 187—204. Bibcode:2005CaJES..42..187M. doi:10.1139/E04-095.
- ↑ а б в Wolfe, J.A.; Tanai, T. (1987). Systematics, Phylogeny, and Distribution of Acer (maples) in the Cenozoic of Western North America. Journal of the Faculty of Science, Hokkaido University. Series 4, Geology and Mineralogy. 22 (1): 1—246.
- ↑ Archibald, S.; Greenwood, D.; Smith, R.; Mathewes, R.; Basinger, J. (2011). Great Canadian Lagerstätten 1. Early Eocene Lagerstätten of the Okanagan Highlands (British Columbia and Washington State). Geoscience Canada. 38 (4): 155—164.
- ↑ Wolfe, J.A.; Wehr, W.C. (1987). Middle Eocene dicotyledonous plants from Republic, northeastern Washington (Звіт). Bulletin. Т. 1597. United States Geological Survey. с. 1—25. doi:10.3133/b1597.
- ↑ Greenwood, D.R.; Archibald, S.B.; Mathewes, R.W; Moss, P.T. (2005). Fossil biotas from the Okanagan Highlands, southern British Columbia and northeastern Washington State: climates and ecosystems across an Eocene landscape. Canadian Journal of Earth Sciences. 42 (2): 167—185. Bibcode:2005CaJES..42..167G. doi:10.1139/e04-100.
|